При зображенні натури людини важливі всі відтінки, максимальна виразність їх, адже з них струмує внутрішній світ людини. Це може бути сама будова лицьової натури, вульгарне почервоніння чи зеленаве обличчя, похмуре або потворне, вовкуватість, надмірна повнота тощо. Одним словом, що кидається в очі в образі людини – те суттєвий знак.
В центрі художнього інтересу Валерія Гегамяна завжди була персона. Не зважаючи на свою інтровертність та відстороненість від соціального буття, єдине, що скрупульозно і педантично вивчав художник протягом усього життя – Людина: від фізіології (варто згадати його безкінечні й бездоганні анатомічні штудії) до характеру, інтелекту та моральних принципів.
Пропоновані в експозиції вибрані троньє – результат естетичних пошуків Гегамяна в 1970–90-хрр. Не даремно виставка відкривається саме в Одесі. Це місто, завдяки пістрявості своєї історії, дало художнику для вивчення безкінечне різноманіття людських типів. Часом Гегамян ходив на Ланжерон за спостереженнями: на старому шумному одеському пляжі він вишуковував оригінальну натуру для своїх багатофігурних композицій. Згодом у майстерні він аналізував та художньо переосмислював свої пляжні ескізи, відпрацьовував ракурси та колористику, вперто намагаючись досягнути найбільшої виразності образу.
Гегамян залишив по собі достатню кількість зразків жанру троньє. Частково вони зберігаються в сімейній колекції, частково в приватних зібраннях в Україні та за кордоном, певна кількість робіт має вільний обіг на ринку творів мистецтва. Масштабність особистості Валерія Гегамяна провокує стабільне зростання інтересу до його художнього спадку і тим відповідальнішою є місія учасників арт-простору. Професійне вивчення робіт, перевірка легальності провенансу та якісна художня аналітика – ось основа роботи зі спадщиною Гегамяна, за яку може бути не соромно перед педагогом та художником.