«Троньє»

Жовтень 2019

Валерій Гегамян – ім'я, що займає в історії одеському мистецькому житті XX століття одну з основних позицій.

Яскравий, незвичайний, потужний живописець; талановитий, видатний педагог; особистість великого масштабу, Валерій Арутюнович залишив свою спадщину в творах живопису і графіки, які вдалося зібрати в унікальну колекцію, а також в талантах вихованих їм учнів – майстрів, що мають на сьогоднішній день світову популярність.

Художній макрокосм Гегамяна настільки складний і прекрасний, що осягнення його вимагає ретельності і професіоналізму від фахівців-мистецтвознавців і живого інтересу і щирості у глядачів.

Виставка робіт Валерія Гегамяна в Одесі безсумнівно стане знаковою і резонансною подією 2019 року.

Катерина Піменова, арт-оглядач.

Організатори:

Фонд імені Валерія (Валіка) Гегамяна
Премія імені Валерія Гегамяна
Асоціація мистецтвознавців, експертів, оцінювачів і реставраторів
Галерея Artodessa

Режим роботи виставки:

8-22 жовтня 2019
Щодня: 13: 00-21: 00
Пн: вихідний

Символы троньє

Троньє (нідерл. tronie – букв. «пика», «морда») – фантазійні портрети, які зображували типажі або темпераменти. Така форма жанрового живопису у портретному форматі була дуже поширена в голандському та  фламандському бароковому мистецтві (XVII cт.). Не зважаючи на те, що троньє часто являли собою підготовчі етапи роботи над складними тематичними картинами, найоригінальніші та бездоганно виконані вони часто залишаються в історії мистецтва самодостатніми творами.

Зазвичай троньє – голова, бюст або, рідше, фігура чи напівфігура  акцентовано гротескного типу: національного, вікового, соціального тощо. Свій початок жанр бере у XVI ст. в країнах північно-західної Європи, ймовірно, під впливом гротескних голів Леонардо (Леонардо да Вінчі, гротескні голови). Саме да Вінчі створив тип гротескних портретів, зокрема парних, які отримали популярність на північ від Італії.

На початку XVII cт. фламандець Ян ван де Венне створив серію парних троньє (Ян ван де Венне, Голова старого та Голова старої). Рембрандт також працював у цьому жанрі, зображуючи умовно-узагальнено себе, сина та дружину (Рембрандт, Троньє молодої жінки). Мінімум три картини Вермеєра Делфтського фігурують в арт-просторі як троньє, зокрема славнозвісна «Дівчина з перловою сережкою» (Ян Вермеєр, Дівчина з перловою сережкою). Найвідоміші твори, що їх залишив по собі Франс Хальс також є класичними троньє – Malle Babbe та Циганка (Франс Хальс, Malle Babbe, Циганка). Яскраві зразки жанру залишили по собі Адріан Брауер (Адріан Брауер, Юнак, що кривляється), Лукас Франчойс Молодший (Лукас Франчойс Молодший, Людина, що знімає пластир, дотик), Йос ван Красбек (Йос ван Красбек, Курець), Ян де Брей (Де Брей, Де Брей та його дружина в образах Улісса та Пенелопи) та інші майстри.

Зображувані в троньє персоналії не мають бути ідентифіковані глядачем, вони не є портретами. Художник ставить перед собою інше завдання – виокремити з реального образу те найхарактерніше, що становить інтерес, та віднайти ту чітку міру умовності, яка дозволить втілити задум на художній площині.