Вперше в Києві буде показано найповніше зібрання жіночих образів українського художника Валерія Гегамяна, зокрема легендарна серія «Балет», неоприлюднені портрети та великоформатна графіка.
Проект «Вона відчуває себе богинею» задуманий, як маніфест різноманіттю зовнішніх і внутрішніх проявів жіночного. Позачасові, з точно віднайденою мірою умовності образи спростовують усі усталені канони та стереотипи зображення жінок.
Валерій Гегамян мислив широко, не цікавився кон'юнктурою та не обслуговував соціальне замовлення. Жінка в інтерпретації Валерія Гегамяна – хто завгодно, але тільки не спрощена індивідуальність. Художника не цікавили будівельниця світлого майбутнього, умовна німфа, безликий символ плодючості чи фальшива берегиня всього на світі. Замість Особистості-функції він пропонує Особистість-персонаж, драматичний, сильний і вкрай оригінальний.
Контакт:
+38 097 703 7030
5910574@gmail.com
Режим роботи виставки:
Щоденно: 10.00–17.45
Пн, Чт: вихідні
Національний музей «Київська картинна галерея»
Київ 01004
вул. Терещенківська, 9
Експозиція
Уявіть жінку, якщо можете в цей момент
захоплюватися нею, то ви можете жити.
Виставка презентує найповніше зібрання жіночих образів, які створив протягом 1960–90-х років Валерій Гегамян. Проект «Вона відчуває себе богинею» задуманий, як маніфест різноманіття зовнішніх і внутрішніх проявів жіночного. Позачасові, з точно віднайденою мірою умовності образи спростовують усі усталені канони та стереотипи зображення жінок.
Структурно виставка складається з чотирьох тематичних блоків, представлених у окремих залах: живописний цикл «Балет», портрети, великоформатна графіка та цикл під умовною назвою «Богині».
Балет
Величезні балетні полотна прагнуть висловити агресію.
В місцях, де тісний одяг, тіло мовби виходить зовні.
Масштабні роботи, створені, переважно, у 1970-ті роки під впливом вражень від танцівниці та актриси кіно Лаури Вартанян, яка доводилася Валерію Гегамяну досить близькою родичкою. Це ні в якому разі не портрети самої Лаури, швидше, вивчення пластики тіла та демонстрація можливостей художнього методу Гегамяна.
Тема танцю супроводжує художні пошуки митців усього світу протягом тисяч років, надто вона виграшна з точки зору формотворення. Однак, Валерій Гегамян демонструє унікальну інтерпретацію теми. На його полотнах та картонах зображені не легкі, невагомі ефіри, з якими традиційно асоціюються танцівниці, а монументальні, міцні й незворушні, майже іконографічні, зображення. В них легко зчитується захоплення художника стародавнім мистецтвом Єгипту, Елліністичною Античністю та художніми прийомами фовізму, символізму та експресіонізму.
Богині
Вони, мов богині життя.
Від них тече життя, як струмок.
Чи вони – від життя?
Найбільш умовна група жіночих образів Валерія Гегамяна, яку він створював у 1970–90-х роках. Мислення монументаліста відсікає все другорядне: прикрашання і метушливу деталізацію зображення. Залишається лише суть, концентрована ідея, котра настільки чиста, що не потребує більше реалістичності. Можливо звідси скульптурна статика його живопису, акцентована площинність зображення, відсутність глибини та символічність.
Назва умовна, вона об'єднує великі твори, що є квінтесенцією художнього бачення Гегамяна. Фронтальність та статичність архаїчного мистецтва, котре схвалював Гегамян, помножені на символічність та масштабність, – в результаті перед поглядом постають вічні богині: поза межами краси та потворності, добра та зла, поза часом та простором. Вони, як будь-яка стихія, – безжальні й невідворотні, але прекрасні в своїй величі. Це універсальні символи: відсторонені, бездієві, без віку, без емоцій. Просто існують та споглядають світ, як і належить Богиням.
Портрети
Якщо трапиться в моєму житті жінка, дорога мені,
й почую з її вуст прохання, тоді я забуду все: і совість, і всіх!
Зображення знайомих жінок, написані у 1960–90-ті роки. Ця група творів найбільш різноманітна. Валерій Гегамян був чудовим портретистом, недаремно, свого часу він отримав рекомендації до вступу в Спілку художників саме як портретист. Для кожної конкретної індивідуальності він безпомилково віднаходив метод створення образу: від ностальгійного модерну до власного аналітичного живопису.
Деякі портрети є творами настрою, наприклад, «Дівчина з червоною квіткою» чи «Відображення», інші – скрупульозно прораховані за формою й колоритом, наприклад, «Літня вірменка» (відомий також під назвою «Устиянна»).
Портрети Валерія Гегамяна ніколи не повторюють фотографічно фізичний образ портретованих. Однак, дуже виразні, автор умів спіймати те невловиме в особистості, що є її основою. Цікава історія атрибуції портрету «Устиянна»: довгий час він не мав назви взагалі, або ж фігурував то як «Монахиня», то як «Стара». Під час дослідницької експедиції до Гарні вдалося розшукати сусідів родини Валерія Гегамяна, яким на час відвідин художником батьківщини у 1960-х було років по 9–12. Коли, особливо не сподіваючись на успіх, їм показали каталог з репродукціями портретів Гегамяна, вони враз одностайно визначили персоналії кількох зображених, серед них і Устиянну. Ці люди ніколи до того не бачили портрету, пройшло більше 50 років з часу його написання, давно немає на світі самої Устиянни, однак, образ, що створив Гегамян говорить сам за себе.
Графіка
…не відшукати таку жінку,
яка змогла б…дати відповідь на всі питання.
Об'єднує твори виконані олівцем і вугіллям на картоні та папері в 1960–90-х роках. Валерій Гегамян завжди обстоював думку, що живопис це, передусім, рисунок. Рисунок, в свою чергу – досконале знання анатомії та вміння компонувати об'єми. Щоденні вправи в рисунку поруч зі студентами піднесли його майстерність рисувальника на небачену висоту. Його рисувальна манера – це синтез класичних європейських технік з власними художньо-математичними розробками.
Жіночі образи в графічному виставковому блоці є анатомічними та композиційними штудіями, які майстер-перфекціоніст перетворив на самодостатні художні твори.
Цікавими є моделі, котрих зображував художник. Відомо, що його улюбленим жіночим типажем були досить крупні, але гармонійні форми, бездоганна постава, міцні м'язи та виразне обличчя. Такою, наприклад, була його дружина Болеслава. Проте, серед його творчого набутку спостерігається величезне розмаїття жіночих типажів: від підкреслено струнких, мало не хворобливо худих, панночок до літніх, акцентовано повних, дам. Ця група робіт, що вирізняється реалістичністю й індивідуалізованістю образів, по суті – невпинні пошуки майстром художнього ідеалу.